ВелоЖитомир

[kuzart]

ну я про 1500 на двох писав. в Крим на одного тільки на квиток 300 грн буде, так що в 250 ніяк не вкладешся. плюс якщо дині-кавуни...
щодо Татр - ще буде продовження розповіді аж до Кракова).
квитки в замки у нас теж різні. Судакська фортеця - в цьому році 40 грн. Дунаєць дешевше і набагато цікавіше.
щодо приватщини - заважала. але трохи в іншому плані. бо в моєму розумінні правила створені для людей, а не люди для правил. а коли все розписано - це вже формалізовані відносини, а не живе людське спілкування й пошук взаємоприйнятних і взаємошанобливих відповідей в кожній конкретній ситуації. про це я ще скажу трохи окремо на конкретних прикладах, коли до них мова дійде.
чому в нас може бути потенційно краще? бо ще наші не вдягають штанів, не використовують косметику й носять хусточки. тобто вони залишаються бабусями. і в кожному селі у кожного з нас є не по одній навіть бабусі. вони щось спитають, хай навіть і особисте, своє ні з того, ні з сього розповідати почнуть, пригостять, а про гроші й слухати не захочуть. я би сказав, що поки в нас є такі бабусі, для нашої нації все не настільки безнадійно. бо це є наш генетичний код. і поки ми його бачимо, він наслідується, хай навіть неусвідомлено. це як слова з пасивного запасу. ніби й мертві, забуті. але вони є. і за сприятливих умов дуже швидко переходять в активний запас. бо сам факт існування - це вже набагато більше, ніж небуття.
я не кажу, що в Польші не залишилося таких бабусь. ми зустрічали справжніх, нерафінованих. в одієї я навіть колись кімнату знімав (можеш собі уявити, вона готувала мені домашні супчики!). але наших бабусь більше.
та й взагалі це довгий соціокультурний дискурс треба робити, щоб пояснити.

[ТК Поліське Джерело]

Да, отая "автентичність" -дикі гори без готелів-телефонів на вершинах, реально як з минулого -квітучі дерев`яні села, і главне бабусі -залишилось тіко в нас!!
Кста,тіко в нас є "бабушка", вона не перекладається і так і є в англіцкій мові -"babushka" )), і хустинка її так само називається))
Для прикладу, в тих заполярних дєбрях де я блукав в Росії де й доріг то немає -і то -все схвачено, розвинуто, оплакачено, прознаковано аж до тошноти (згадую вказівники на водоспад -це жжесть) все старе зодчество реконструйовано(!) -тобто то не старі вже церкви! Враження -будьто ті розвиткачі прямо за тобою з-за дерев стежать..не дай боже шось не так поїдеш як ВОНИ планували ..в нас ще -раздоліє...а от вже майже сусідня Черкащина -трохи напрягає..особливо в свєтє тіні ювілея Кобзаря в 2014р -колодязі Шевенка, дуби Шевченка, камінь Шевченка, рубаний мост... скоро все іменне буде.А поруч Букинський каньйон безо всяких реклям -просто вражає.Де я й заночував. Ібо оце місце "енергетичне" (не плюватись). Кста, на рівненщині Шевенківський колодязь -багато, пафосно оформлений але погрємушка, пустишка. Хоча б з води -вона смердить. Прямо понад трасою "Рівне-Тернопіль". Дощ стікає в канаву з коодязем в кінці.Сміття. Фотосесії "Йа на фоні" вискочивших під парасолькою (не дай бог намочитись) протирачів автосидінь...їм до фанаря його творчість, главне шо є на фоні чого запєчатлєцца поменше відходячи від машини (!). Ой, я таку красочну історію згадую в заповіднику "Поле Берестейської битви" на Тернопільщині про автобус екскурсуючих бездумних запєчатєватєлєй себе на фоні (не всі (!), але в масі своїй...)..але флуд.
Чекаємо про Татри

[kuzart]

ну, добрі люди і справжня свобода для веломандрівників є не тіко в нас. але, на щастя, і в нас також).
а про Шевченка - тема окремої розмови. в різний час у мене було різне ставлення до його творчості. але зовсім недавно ми з ним таки примирилися. це колосальна особистість. я не кажу, що він у всьому правий, деякі його думки для мене особисто просто неприйнятні. але це дійсно глиба. і таки Шевченка досі ніхто не перевершив. і намагатися перевершити - марна справа. я маю на увазі саме в тому, що він робив. це, до речі, добре розуміла вже Леся Українка, зумисне пишучи по-іншому. а що отак святкують й "вшановують" пам"ять, не читаючи... повторюся, Шевченко - це окрема і дуже велика тема. і він геть інший.

Добавлено спустя 34 минуты 47 секунд:

на ночівлю де хош не станеш..

та ні, станеш. ну, ми ставали. просто я не в курсі, законно це було чи ні). і чи реально ставати так не одним наметом, а групою. парканів немає - йди куди хочеш. а я що знаю, чий це ліс чи поле, можна там стояти, чи ні). я ж писав, що цей момент не дуже вивчив перед мандрівкою. а що прецедентів з ружжами не було, то й не знаю, чи правильно стояв, чи ні. ліси, долини річок є, все ок. там скоріше не станеш через чагарники, ніж через таблички. єдині реальні таблички із забороною ставати наметами бачив лише в Татранському національному парку.
а чому я не дуже цікавився цією темою - бо щось у мене була впевненість, що не дуже поляки серед ночі виганяти будуть і з ружжа стріляти, якщо хтось на їхньому полі заночує. так воно й було.
та й поліція ж бачила, що ми з наметами подорожуємо - жодних запитань, що й звідки не виникало. так що якщо кому з наметом хочеться поїздити по Польщі, то за винятком Татр (ну, може, ще якихось територій заповідних) там все спокійно. тіко оцю нашу піонерську звичку багаття палити краще вдома залишити. а ще краще і вдома теж кинути).
а в наступній частині розповіді ви нарешті почуєте про Татри. а також дізнаєтеся, що вони - ідеальне місце для легкоходів. і чому НЕ варто їхати до Польщі. не перемикайтесь).

[ANTOSHKIN]

ох ,ы потужна Темка Про Цю Польщу... вже роблю висновки...

[kuzart]

до речі, тим, кого реально цікавить ця тема, раджу почитати хороший звіт наших друзів з Одеси:
http://shatuni.narod.ru/polska.htm
у них похід був цікавіший.
ми ж просто каталися в своє задоволення без чіткого плану та графіку. а оскільки навколишні пагорби нічого особливого не обіцяли, то й ми в якісь ґрунтові тенета не надто лізли, прокладаючи шлях переважно місцями цікавої культурної спадщини.

Добавлено спустя 2 часа 5 минут 22 секунды:
26 серпня
день видався знову холодний. та ще й туман повис такий, що видно було всього метрів на 10 попереду.
в Буковині Татранській закупили провізії на 2 дні вперед й нарешті вирушили в Татри, до яких лишалося кілометрів 20 (маю на увазі сам національний парк).
тож тепер, поки ми у рясному тумані педалюємо вгору до Татр, саме час розповісти, чому ці гори - справжній рай для легкоходів. щоправда, не зовсім концептуальних...
справа в тому, що для того, аби мандрувати Татрами, з собою мати треба хіба що зубну щітку. та й то дбайливо вкорочену для економії маси. бо в Татрах водяться ведмеді.
http://www.youtube.com/watch?v=qOdlZGr0tsw
не знаю, скільки їх там, проте таблички з попередженням трапляються повсюдно. саме для вашої безпеки, а ще, очевидно, для збереження гір в недоторканому станіі, в Татрах категорично заборонено ночувати в наметах. і відхилятися від маркованих стежок.
тож ніч провести можна лише в спеціально збудованих хатах - схрониськах. в Татрах мережа схрониськ добре розвинена. кожне з них має сторінку в інтернеті. якщо ви завчасно подбаєте про маршрут свого прямування й забронюєте місця у відповідних схрониськах, спатимете на ліжках або матрасах, тож відпаде потреба тягати з собою килимки і спальні мішки. якщо ж раптом впадате на голову адміністраторки схрониська, мов сніг на голову, все одно надвір вас не виженуть (там же ведмеді, забули?). спатимете, де впадете: кожний квадратний сантиметр в схрониську дозволено обживати на власний розсуд. але не забувайте також про те, що нічліг на підлозі десь в коридорі коштуватиме так само, як і на лежаку). не знаю, як в решті схрониськ, але в схрониську "Морське Око" є їдальня. тож якщо ви справжній легкохід - навіть на пакетику пластівців можна зекономити масу й об"єм. бо ж добре відомо, що зайва грошова купюра легша за будь-що, що можна на неї купити.
фух, а ми вже тим часом потроху доїхали до в"їзду в нацпарк збоку Палениці Бяльчанської. А там - матінко рідна! - яблуку немає де впасти: паркінг, маршрутки, кафешки, люди. і шлагбаум. все. далі їхати не можна.
для довідки: за шлагбаумом аж до самого озера Морське Оке, на якому знаходиться і схронисько, в якому я планував ночувати, йде чудова асфальтна дорога (це близько 10 км). їздити по ній не можна навіть на велосипеді! більше того, по ній навіть йти і везти велосипед поруч також заборонено! крапка. такі правила. а на всі мої пояснення, що я приїхав фіг зна звідки, купив візу, щоб побачити ваші Татри, і що я далі схрониська все одно їздити не буду, а пішки ходитиму, товариш начальник відповів: "Це не мої проблеми!" у відповідь, звісно, почув те, що не перекладається, і чого він би не зрозумів, навіть коли вивчав у школі російську. настрій було зіпсовано. на жаль, не начальникові, а мені.
ага, ще ж забув сказати, що вхід до нацпарку платний. 1 день перебування коштує 4 злотих, тиждень - 21 злотий. а на касі там працюють, очевидно, студенти якісь. зовсім ще піонери. так от, одна з піонерок хоч якось намагалася мені допомогти. тож зараз я розкрию вам страшні таємниці халявних способів перебування в Татрах. після 19.00 варта розходиться по домівках, а шлагбаум піднімається, тож можна спокійненько йти і навіть їхати велосипедом далі. але. над входом висить камера відеоспостереження, а в нацпарку можна зустріти патруль. пішого такий варіант чудово влаштує - квитків там насправді ніхто не перевіряє. а от з велосипедами нас, гадаю, помітили б скоріше. тож, висловивши полякам все, що я думаю про їхні правила, й частково про них самих, почав я перекидати всі потрібні речі у свій баул, аби закинути його на плечі, а велосипеди з іншими речима залишити на паркінгу. велосипеди я прив"язав на паркінгу поблизу пункту піонерів. за це вони з мене нічого не взяли, в той час як доба паркінгу для авто коштує 20 злотих. тож, зважаючи на кепський настрій й баул за плечима, я порахував, що двох днів в Татрах буде достатньо. і хотів уже було купити квитки на 2 дні, як ті самі піонери підказали, що вистачить й квитка на 1 день, а там сиди собі хоч місяць - ніхто не перевірятиме. за це їм й подяка. смішні вони.
але ще смішніше було слухати, як вони пояснювали мені, що всі ці правила існують тільки заради моєї безпеки. мовляв, ще років 10 тому по Татрах можна було кататися й на велосипедах, але було дуже багато нещасних випадків - от вхід з велосипедами й заборонили. але ж я і не хотів там кататися, мені б просто до схрониська доїхати... трохи забігаючи наперед, хочу сказати, що хто там де зривався саме на цій ділянці, але катання на велосипеді через специфіку місцевих стежок просто позбавлене сенсу як таке. натомість мені геть не зрозуміло, чому не можна проїхати ще 10 кілометрів до схрониська по дорозі, покриття на якій дорівнює нашій міжнародній магістралі, а вже там для особливо обдарованих не повісити всякі там знаки "ніззя". до слова скажу, що по цій же дорозі майже до самого Морського Ока можна доїхати на возах. Цих возів у спітнілих коней настільки багато, що вони відверто дратують.
день закінчився в схрониську. нам пощастило. через негоду не з"явилося кілька осіб, що заздалегідь бронювали місця, і ми спали в затишному куточку на лежаках. а ще нам пощастило вдвічі. бо на Морському Оці цілих два схрониська: старе й нове. нове велике, з їдальнею на першому поверсі. натомість ми ночували в старому: воно менше й затишніше, з теплою піччю на кухні. а ще коштує трохи дешевше. по 40 злотих за ніч з особи. щось мені підказує, що якщо завалитися в якесь схронисько десь по 19.00, і тихенько але нахабно примоститися десб на підлозі, можна там в людському безладі й безкоштовоно ночуватиі, непоміченим адміністрацією. але це вже тема іншої розповіді...
тож, шановні легкоходи, заздалегідь хочу вас попередити: вибираючись в Татри, економте на будь-якому спорядженні. але в жодному разі не економте на грошах - для вдалої й легкої подорожі вони вам там здадобляться.
а в Татрах таки добре! шкода тільки, що ночував я всього в кроці від озера, а його й не побачив - туман.
а поки ми собі тихенько й тепленько спимо на своїх лежаках, ви можете подивитися трохи фоток з того дня. бо скоро вже й світанок не забариться з розповіддю про наступний цікавий день.
хатинка вівчара десь за Буковиною Татранською

гірська річка в Татрах

водограї

я з баулом, дорога і туман

туман і коні на самоті

в Татрах кілька разів просто в кількох метрах від себе ми зустрічали оленів. з ведмедями не пощастило, але чиїсь величезні, даруйте, какульки, бачили)

[krecc]

А я подумав що легкох1дн1сть в Татрах потр1бна щоб в1д медвед1в т1кать!)))

[kuzart]

27 серпня
коли минулого вечора я вкладався спати, на ранок у мене не було особливих надій. з огляду на туман, який стояв кілька останніх днів. але, коли прокинувя - о диво! - туман відступив, й нарешті було видно Татри у повній красі.

тож треба було швиденько користатися з моменту - й вирушати на найвищу вершину Польщі - гору Риси (2499 м). але перед тим довелося спочатку дочекатися 9.00, аби подовжити перебування в схрониську ще на одну ніч. тож було втрачено безцінну годинку часу... бо коли вийшли, над одним з піків вже збиралася маленька хмарка...
озеро Морське Око - найбільше в Татрах. Розташоване на висоті 1395 м. будинок на озері - це нове схронисько.

нове схронисько зблизька

а це старе схронисько, в якому ночували ми. вікно нашої кімнати - під димарем. а біла огорожа навколо схрониська теоритично після 22.00 перебуває під напругою. ведмеді ж. чи так воно насправді, я не перевіряв.

ще озеро. в озері водиться купа форелі. в лісі над озером знову в 5 м від себе зустріли оленів.

стежки скрізь, де це дозволяє рел"єф, вимощені отакими булижниками. тож для людей з клепкою в голові катання на велосипеді там відпадає саме собою. викласти булижниками всі Татри - величезний шмат роботи. і теоретично зроблено це для полегшення мандрівок. але мене особисто ці валуни лише дратували. бо замість того, щоб милуватися красою природи, ти весь час змушений стерегтися, аби не зламати ноги на цих стежках. ще коли вгору йти, воно зрозуміло. а от на рівній поверхні така "бруківка" - явний перегин.

а це вже інше озеро, Чорний Став під Рисима, на висоті 1583 м. всього на 200 м вище Морського Ока, а форелі в озері вже немає. глибина 76 м, прозорість на 16–17 м. а над горами вже хмари. подивимось, хто дістанеться до Рисів раніше...


напевно, найкращий краєвид за весь похід - вид на 2 озера.

туман таки наздогнав. все, далі нічого не видно.

з Рис відкривається чудова панорама на словацьку частину Татр й на інші озера. проте цього всього ми так і не побачили. взагалі подальше сходження було позбавлене будь-якого сенсу. тільки через впертість заліз на Риси.

Риси - гора, яка має 3 вершини. найвища з них (2503 м) розташована на теріторії Словаччини.
я на словацькій вершині. позаду в тумані - польська вершина гори.

сходження на Риси має свої особливості. намагання якнайбільше убезпечити й покращити умови сходження для туристів, як на мене, має й зворотній бік - присипляння уваги й нехтування безпекою. бо стежка з валунів в якийсь момент закінчується, й далі іде сходження по щиту. для зручності й безпеки в щиті закріплені залізні ланцюги, за які можна триматися. тож на Риси сходять навіть з маленькими дітьми. в туман.
але гір ніхто не відміняв.
коли я вже був на вершині, з хмари туману почав накрапати дощ, який дуже швидко переріс у справжню зливу. ще за кільки хвилин стежки перетворилися на потоки води. і спуск вниз за таких умов я би не назвав безпечним. особливо для дітей молодшого шкільнго віку, одягнених в незграбні дощовики, які лише ускладнюють рухи. каміння слизьке, ланцюги також слизькі... важко уявити, про що думали батьки, які перли своїх дітей на гору в туман, а тепер спускалися під зливою. але ще більше мене здивували якісь групи, які попри дощ все одно продовжували сходження.
пам"ятаєте, що сказали мені про велосипеди в Татрах: для вашої ж безпеки. тож чому такі сумлінні працівники нацпарку не стежать, аби за складних погодних умов по горах не лазили хоча б діти - залишається загадкою.
крімо того, слід сказати, що в Татрах маркування всіх стежок виконано одним кольором. через це я й сам у тумані ледь не спустився з гори на словацьку частину. добре, що вчасно помітив, що стежка якась не така і повернув назад.
біля Чорного Ставу під Рисами дощ вщух, й туман знову трохи відступив.

а взагалі нам пощастило, що в Татри ми вибралися в кінці сезону й у негоду. бо в сезон буває й таке:
http://turystyka.interia.pl/galerie/gal ... ,1096079,1
повернення в схронисько. наш куточок


кухня - найтепліше й найзатишніше місце. тож всі сушили речі саме там. ви б тільки бачили, до яких винаходів вдавалися, аби повісити речі й взуття якнайближче до печі)

далі буде ще також трохи цікавого... і навіть нелегальний перетин кордону.

[Ginger]

А я до верхівки Рисів так і не дійшла. Десь по висоті метрів 200 мабуть залишилося. Але в туман із затерплими руками і ногами, що трусяться вирішила не ризикувати ))
Всі поляки задовбали реально на цих гірських стежках. Кожен вважав своїм обов"язком привітатися з тобою і сказати ще декілька слів. Діалоги були кумедні.
- Джень добжий! Пше-пшу-бла-бла-бла.
- I'm sorry. I don't speak Polish.
- Oh, ok. Are you from Germany?

- Джень добжий! Пше-пшу-бла-бла-бла.
- I'm sorry. I don't speak Polish.
- Emmm... Errr... Ok, don't mind.

[INSPIRE]

Тільки прочитав звіт про похід. Цікаво...

далі буде ще також трохи цікавого... і навіть нелегальний перетин кордону.

Я так зрозумів, що продовження можна не чекати? Бо компетентні органи читали разом з нами?

[kuzart]

Бо компетентні органи читали разом з нами?

Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю...

Та просто щось бачу, що не дуже цікава тема, то й не продовжую.

[talon]

Та просто щось бачу, що не дуже цікава тема, то й не продовжую.

чойта она не интересная? все просто терпеливо ждут

[INSPIRE]

Та просто щось бачу, що не дуже цікава тема, то й не продовжую.

Перш за все, ти пишеш для себе, залишаючи кожному читачеві часточку позитиву, часточку своєї душі.
У кожного може бути своє ставлення до прочитаного, але з впевненістю можу сказати, що в цій темі є мінімум один читач, який бажає продовження.
Доречі, в тебе дуже гарна українська, приємно читати.

- Джень добжий! Пше-пшу-бла-бла-бла.

падсталом!!!

[Саня]

- Джень добжий! Пше-пшу-бла-бла-бла.
падсталом!!!

+1

[kuzart]

а, ну тоді допишу). дякую!

[Snumsmumrik]

Даже я почитал. Интересненько

[jazzec]

[kuzart]

29 серпня
Зранку поснідали і залишили схронисько. Спустилися назад до перепускного пункту і нарешті на велосипедах вирушили до Закопаного.
По дорозі зустріли Вітю (jazzec'a). Неймовірно! Він якраз поруч був з сім"єю на своїй машині! Він сфоткав, як Таня нелегально перетнула кордон зі Словаччиною. Фотка вище (я в цей час пішов по... ну ви зрозуміли, майже по гриби). В Словаччині Вітя звозив нас в хороший бар і музей. Було дуже приємно зустрітися, але треба було рухатися далі. Тож ми попрощалися і вирушили до Закопаного вже без допомоги Вітіної хондочки.

Добавлено спустя 48 минут 50 секунд:
До Закопаного веде приємна гірська дорога.


Добавлено спустя 7 минут 41 секунду:
Костел перед Закопаним.


Добавлено спустя 32 секунды:


Добавлено спустя 31 секунду:
Закопане у хмарах.


Добавлено спустя 24 секунды:

Як не дивно, але в кінці серпня в Закопаному купа народу. Важко уявити, що робиться там взимку. По центральній вулиці з велосипедами майже не пропхатися. Нормальний курорт, але нічого особливого. Сувеніри-фастфуд.
Щойно виїхали з Закопаного, знову зарядив рясний дощ. Ночували у приватній садибі. Номер з душем, туалетом і телевізором обійшовся так само, як колективне схронисько - по 40 злотих з особи.

[kuzart]

Кількома словами завершу цей ґештальт.
Дорогою до Кракова теж було трохи цікавого. Наприклад, оце село Хохолів. Всі будинки тут дерев"яні, багатьом по 150 років. Село входить до спадщини "ЮНЕСКО". Найкрутіші будиночки ті, в яких одна стіна збудована з одного дерева.


Добавлено спустя 24 секунды:


Добавлено спустя 19 секунд:


Добавлено спустя 22 секунды:


Добавлено спустя 15 секунд:


Добавлено спустя 19 секунд:


Добавлено спустя 21 секунду:
Останній вид на Татри.


Добавлено спустя 24 секунды:
Просто кіт у вікні.


Добавлено спустя 23 секунды:
Скансен поїздів. Вхідний квиток коштує 7 злотих. Фотографувати можна за 10 злотих. Ми сказали, що не фотографуватимемо).


Добавлено спустя 16 секунд:


Добавлено спустя 20 секунд:


Добавлено спустя 37 секунд:


Добавлено спустя 16 секунд:


Добавлено спустя 19 секунд:
Вид з намету.


Добавлено спустя 28 секунд:
Наступного дня було 8 диво світу - Велічка. Це унікальна соляна копальня. Колись вона давала тренину надходжень до королавської казни. В копальні є кілька рівнів, загальна протяжність всіх ходів понад 350 км. Вхід тільки з екскурсією. Іноземною мовою це коштує 75 злотих, польською 60 злотих. Плюс плата за фотографування. Я заплатив, не пам"ятаю вже скільки. Але можна не платити.
Зрозуміло, що в копальні штучне освітлення, тому фотографії не передають сотої долі того, що можна побачити на власні очі. Кому цікаво, краще відвідайте офіційний сайт: http://www.kopalnia.pl/.


Добавлено спустя 14 секунд:


Добавлено спустя 16 секунд:


Добавлено спустя 18 секунд:


Добавлено спустя 17 секунд:
Колись за такий шмат солі можна було купити 2-3 села.


Добавлено спустя 1 минуту 47 секунд:
Відома на весь світ підземна каплиця.


Добавлено спустя 14 секунд:


Добавлено спустя 16 секунд:


Добавлено спустя 18 секунд:


Добавлено спустя 15 секунд:


Добавлено спустя 13 секунд:


Добавлено спустя 16 секунд:


Добавлено спустя 15 секунд:
Одне з підземних озер. Ропа 100%


Добавлено спустя 36 секунд:
Підземне кахве.


Добавлено спустя 1 минуту 7 секунд:

Ну, а потім був вже Краків. Знову ж таки, кому цікаво, краще дивитися фотки з офіційних сайтів. Бо в мене глючить щось поштучне завантаження фоток, і мене це вже дістало трохи.
У Кракові були 2 ночі в хостелі, за двохмісний номер з туалетом і душем платили 100 злотих за добу.

[DIESEL]

мене глючить щось поштучне завантаження фоток, і мене це вже дістало трохи.

можна відразу всі завантажити, а потім між ними текст вставити

[kuzart]

в тому-то й річ, що хоча 1 фотку в 1 повідомленні. якщо більше, пише помилка.