Звіт подій від свого бачення:
Виїхали ми в похід о 18:00 в напрямку бердичевської траси, на в\'їзді у Заричани, хоча і планував їхати о 19:00, але так як vvtz виїхав взагалі в 17:30, зважаючи на те що в нього трохи боліло коліно і він не знав чи зможе швидко доїхати, то й ми вирішіли не ризикувати і виїхати на пів години раніше о 18:30 щоб зостався час на вимушені зупинки в разі поломки чи т.і.... Нашою точкою був Казятин до якого було 75км тому їхати потрібно було дотримуючись темпу 20-25+ км.
У Казятині нам потрібно було бути о В 22:30(23:20 прибував поїзд згідно розкладу) 30-50 хвилин були потрібні щоб спокійно зпакувати велосипеди, ми з Іваном встигли навіть зайти і трохи поїсти на привокзальній кафешці.
Коли потяг прибув наш вагон був трохи віддалений від нас тому потрібно було трохи пройта, з спакованим велосипедом і баулом, коли я почав іти трохи пожалкував що запас у свій баул 6л хмільного рідкий хліба , тому що я його ледве доніс, але я сподівався що він поглинется і мені не буде потрібно його перти далі, але ніхто не постарався у цій справі і 3л мені прийшлой перти далі
, а потім вилити так як він скис...
Трохи подрімавши потрібно було готуватися до виходу за пів години до зупинки потягу у Кам\'янець-Подільському 06:12-06:30
Зібравши велосипеди, ми рушили в дорогу, але спочатку заїхали поснідати у кафе, де я і не тільки наївся до важкості у шлунку

, але нам потрібні були сили і тут без харчів ніяк )))
Далі ми рушили до фортеці , але приїхавши туди крім зовнішніх фото нічого не зробили так як відкривається вона лише о 9:00.
Трохи оглянувши і зфотографувавши зовнішні краєвиди рушили в напрямку Хотину. По дорозі заїхали наВежу Фортеці Жванець, трохи оглянувши її рушили на Хотин, я хотин бачив у перший раз, як на моє враження фортеця реконструйована досить добре але видно ще ще не все дороблене, в фортеці ми оглянули картинну галерею присвячену замку, а також у підвалі музей зброї тіх часів.
Закінчивши огляд ми виїхали з хотину і заїхали набрали питної води с джерела на виїзді, і рушили в напрямку фортеці Гербуртів в селе Кудринці, зпочатку ми рухалися добре але потім виїхавши на степову дорогу, а це було десь біля 2-вох годин дня, сонце жарило так що здавалося що рухаєся по пустелі, я нічого ліпшого не знайшов як поливати голову з фляжки кожних 2 хвилини, проїхавши майже половини такого шляху хтось згадав про Egor_Goodman що його нема з нами, подвонивши дізналися що він поїхав в невірному напрямку і ViX рушив назад повертати його на шлях істини ой на вірний шлях, а ми знайшли дерево яке потім виявилося дикою черешнею(взагалі дерев черешні дуже багато, і дикої і в садках). Дочекавшись повернення ViX з Egor_Goodman ми рушили далі, після пустелі на нас чекала ще мабуть 2 такі самі важких шляхи, важкими їх робили не одна якась складова, а усі разом а це (Жахливе камінисте покриття, спека, і набір висоти) все це разом робили такі умови що хотілося викинути велосипеда, відправити усіх куди подалі і сісти під перше ліпше дерево у тіні і хай воно все горить вогнем, але залишки не випеченого сонцем здорового глузду вказували на те що потрібно рухатись далі, інакше будуть зірвані усі плани і взагалі нічого не буде оглянуте, і тоді вже будеш себе дорікати навіщо було починати, тому хоча я увесь день і був в поганому настрої, так як трохи не очікував певних деталей, але як дивлюсь зараз це мабуть захисний механізм у лидини, який не дає ній себе використовувати на всі 100%, але після цього походи в мене й не з\'явилося бажання себе тренувати й готувати так щоб так викладатися адже для мене подорож це не змагання з самим собою, а в першу чергу відпочинок.
І ось подолавши напевно 3 складні участки ми таки дібралдися до оглядової площини з якої ми відкривалися краєвиди на фортеці Гербуртів але до неї потрібно було дійти а це аж 2 підйому тому мить насолоди замком іздалеку була не довга і ми рушили з гори а потім знову у гору дібрашись до фортеці ми сіли на вході де холодненький протяг, і майже ніхто окрім ViX і Egor_Goodman не хотіли навіть уходити з того місця щоб щось дивитися прохолода була куди дорожча в ту мить ніж огляд

.
Далі ми рушили в напрямку (Мельницу-Подольскую-Монастырок (через Устье, Шупарку, Новоселку)), цікавого на цьому шляху було багато чого, загалом це мальовничі краєвиди, які можна було побачити після довгих підйомів лише на пару хвилин, адже довго на вершині пагорбів не затримаєшся, але мабуть то того варто хоча і так складно, по завершенню цього шляху ми заїхали трохи остигнути у Дністрі, що цікаве що ми зайшли у такому місці на Дністервін був не досить глибокий але потік води був такий що пливти проти нього було неможливо. та й стояти у воді на місці було важко .
Відпочивши у воді нас знову кликала дорога але ми вирішили скоротити шлях і йти вздовж річки Дністер, на нас чекала дорога яку було можливо наснитися тільки у жахливому сні, адже вся дорога була щедро всипана різноманітним каміням від малого до великого, це й постійно закінчувалась і потрібно було лізти скрізь хащі з велосипедом який з баулом важив в сумі мабуть 25кг.. дивлячись хто скільки наклав туди і чого... виїздивши з цього всього жаху на нас вже чекала нормальна дорога, і було вирішено йхати аж до 2-ругої точки ночівлі біля села Монастирок.
Місце для ночівлі ми шукали довго, після усіх поневірянь було вирішити розкласти все ж таки у полі, де нас зранку зустріли корови ))) добре що не трактори, адже Іван розклав намет прямо на дорозі .
Другого дня ми прокинувшись заїхали у монастир в Монастирок біля якого ми ночували, послухали розповіді місцевого діда який був там на території. Зробили трохи фотографій і рушили в напрямку Червоноградской фортеці иДжуринского водоспаду. Шлях туди був досих легким адже нарешті зявилася асфальтована дорога, настрій на другий день в мене поліпшився і тому що більше ніяких несподіваних складностей на мене не очікавалось і все було так як я собі уявляв до цього, по-перше з\'явилася нормальна дорого і по-друге сонце вже не пекло тому що були хмари які вже у самого під\'їзду до місця, вилилися дощем, але це не завадило нам оглянути фортецю, і прийняти водний масаж на водосхилі

.
Хоча Egor_Goodman, і хтів щоб було сонце замість хмар, і дощу але не вийшло, це був не його день тому місце невдоволеного він прийняв у мене, хоча це все почалося ще з розкладу на ночівлю адже ми не знайшли для Egor_Goodman місця де він би міг повісити гамака . І ось по дощу ми вже верталися з водних процедур в напрямку останньої точки Нирків-Товсте. Їхали ми під зливою, промочили все що тільки могло намокнути, тому навіть трохи охололи. І вже хотілося десь тепла ,але його не була і потрібно було пакувати велосипеди на дощі. зпакувавшись і завантажившись на потяг ми передягли що тільки залишилось сухого і вляглися спати...
Добавлено (20 Июнь 2011, 14:11)
---------------------------------------------
[\–] А ось що сталося з моїм багажником'; } else { this.parentNode.parentNode.getElementsByTagName('div')[1].getElementsByTagName('div')[0].style.display = 'none'; this.innerHTML = ' [+] А ось що сталося з моїм багажником'; }" /> [+] А ось що сталося з моїм багажником
праву залізяку взагалі вигнуло до зірок але я її вирівняв і спустив на проріз нижче тому що ліву погнуло і якраз можна було так зробити, ось так і доїхав а взагалі ці металеві пластини зроблені з дуже м\'якого ще й до того недостатньо товсті, видно що металу пожаліли... Тому перед виїздом перевірте багажника, особливо на бокові навантаження...
P.S. ще що хочу сказати що в поході я відчув що таке гарні кантрійні покришки, та гідравлічні дискові гальма. Це дійсно працювало на користь тому що схили там були довгі і складні, хоча долати складні ділянки ногами для багатьох здавалося простіше, але не для мене я отримав багато задоволення від спусків, я долав велосипедом і це дійсно чудово

.
А і ще по пологим схилам з гравієм теж було задоволення летіти на швидкості 40-45 км, згадуєш їзду на борді і лижах теж потрібно перекантовуватися тільки на велосипеді і по гравію в постійному заносі, але в кінці багажник не дав мені змоги насолодитися цією забавою, але може і добре уберіг мене

.
Взагалі цей похід давав змогу техніці викластися по повній, тепер я хоча б знаю, що я не даремно витрачався на велосипед .
Тільки прийнявши світ таким як він є, можливо змінити його на краще ...